CLOCKWORK ORANGE

Опубликовано Октябрь 17, 2003 15:44 8 комментариев
Фейсбук Твиттер

CLOCKWORK ORANGE
чи, може, “Механічний помідор” ?..

Poster.jpg

“Назва “Clockwork Orange” походить від виразу, який колись часто вживали лондонські “кокні” — мешканці робочих районів Іст-Енда; у них взагалі дуже своєрідний місцевий діалект. “Кокні” старшого покоління про речі незвичайні і дивні кажуть, що вони “криві, як завідний апельсин”, тобто це речі самого що не є загадкового і незрозумілого толку.”
Антоні Берджес

Хай-хай-хай! Priveet-priveet-priveet! Ну що, droogs, чи не час нам трохи по-slooshy, тобто почитати (якщо хтось вміє!) дещо про нас з вами (malcheeks і devotch-kiss). Про нас, о брати мої, пишуть boo-kiss, знімають feel-miss і роблять дуже-дуже govoreeting. Викиньте геть з ваших gloopy gulliver’ів любі doom-kiss про krasting, dratsing, tolt-shocking, старий добрий in-out-in-out та інший cal! Замовляй пісню, cello-veck, і, сподіваюсь, все буде horrorshow — все буде horrorshow – я eto знаю.

Приблизно такий вигляд мав би вступ до статті про “механічні помаранчі”, якби її вирішив написати один з малолітніх героїв славнозвісної фікції. Таким бачив молодіжний сленг Англії Антоні Берджес у далекому 1962 році, коли побачила світ книжка його авторства, затитулована “А Clockwork Orange”. У 1971 американський режисер Стенлі Кубрик, що працював тоді в Англії, знімає однойменний фільм, завдяки якому clockwork-тема стає відомою на весь світ. Візуальний ряд фільму стає своєрідною модою, яка зберігає свою актуальність і по сьогодні. Сценографія, костюми, діалоги – уся символіка Кубрика давно фетишизована і возведена в ранг культу. Скидається на те, що будь-яке посилання на цю тему вважається виявом хорошого тону. Ось лише декілька цитат і натяків на фільм, які впали мені в око. Так, інтер’єр клубу, в якому висіли герої-покидьки у “Trainspotting”, є нічим іншим як копією milk-бару “Korova” із стінами, розписаними назвами вигаданих Берджесом наркотиків (веллоцет, синтемеск, дренкром), які підмішувались у молоко (молоко-плюс). Та й сама компанія з Марка Рентона, Обрубка (Spud), Sick-boy’а та Бегбі є пародією 90-их на славнозвісних Малого Алекса, Піта, Джорджі-боя та Діма, молодих виродків з “Clockwork Orange”. Інший приклад: одного разу мені довелось працювати в галереї Сороса, робота моя зводилась до вмикання і вимикання з розетки обладнання відеоінсталяцій. Оскільки між першим моїм обов’язком і другим був проміжок у 5 годин, то мимоволі мені доводилось дивитись весь цей шарлатанський кал, який прийнято називати сучасним мистецтвом. Щоб не звихнутись, треба було не затримуватись довго біля одного відео, а ходити взад-вперед по “кунсткамері” і думати про своє. Але раптом серед відеовермішелі з якихось кадрів нічного німецького міста, знятого з автомобіля, і турецьких кебаб-фургонів і забігайлівок я впізнав знайомих чуваків у білих уніформах з підтяжками, у високих черевиках і чорних котелках. Це був відеосемпл тої сцени, де Алекс демонструє, хто в хаті “хазяїн”, і добряче шмагає товаришів києм. Не питайте, о брати мої, скільки годин мені випало втикати в цю сцену – тільки потім усі мої зошити були списані кульковою ручкою зображеннями цих придурків в капелюхах! Тоді сплило ще одне старе дежа-вю – колись, коли я ще не бачив фільму, мені вже доводилось бачити чуваків в цій уніформі. Це було вночі на вокзалі в місті Кіль, і з поїзда, що прибув з Гамбурга, виплюнулось щось подібне.
Порівнюючи роман Берджеса з фільмом Кубрика, перш за все, помічаєш різницю в акцентах. Читаючи книгу, ти переймаєшся моральним аспектом цієї антиутопії, нікому не симпатизуєш і намагаєшся знайти правильний вихід з безвихідної ситуації. Щодо екранізації, то тут Кубрика, як то кажуть, понесло. З повчальної притчі “Механічний Помаранч” перетворився у якийсь поетичний фарс чи бароковий балет. Алекс, ґвалтуючи жертву, пританцьовує і наспівує: I’m singing in the rain / Just singing in the rain / What a Glorious feeling / I’m Happy again, а інша його жертва – п’яний бомж, коли його лупцюють, горланить: ”О земле дорога, я воював за тебе!”
Роман був написаний Берджесом після його поїздки в Ленінград (тому в тексті виринають магазин “Мелодія” і парк Перемоги, хоч події розгортаються у Лондоні). В СССР автор переконався, що підліткова злочинність – явище інтернаціональне і в умовах відчуженої влади набуває воістину гігантського розмаху. Знайомство з радянською субкультурою стиляг стало причиною того, що герої “Помаранча” помішані на моді і говорять дивним суржиком англійської і російської. Такий прийом Берджес вибрав не випадково. Сленг швидко міняється і, якби книга була написана актуальним тоді жаргоном, то він миттєво б застарів. До того ж події роману відбуваються у майбутньому і таке взаємопроникнення двох поширених мов, які перебували в стані “холодної війни”, видавалось цілком логічним. Доктор Браном пояснює доктору Бродському походження такого арго: “Деякі залишки старого римованого сленгу, трохи циганського говору теж, проте більшість слів привнесені Слов’янською Пропагандою. Підсвідоме проникнення ”.
Повоєнна англійська література виявилась багатою на соціальні антиутопії. Тут Берджес лише долучився до започаткованої Джорджем Орвелом теми. Але від “1984” і романів Олдоса Хакслі Берджеса вирізняє (і ріднить з “Володарем мух” Голдінга) те, що його герої належать до особливого людського підвиду “надцятих”, себто тінейджерів. На їх прикладі автор розглядає цілий ряд теологічних, етичних і соціальних питань. Тут і проблема свободи вибору (liberum arbitrium) — добро повинне бути обраним, а не нав’язаним — краще вільно обране зло, ніж таке добро; маніхейський аргумент про необхідність існування зла, бо коли нема зла – нема й добра; психологічна “прописка” зла у наших підсвідомих намірах; злочин і кара, а потім ще раз кара; технологічне втручання в людську психіку (“метод Людовика”); конфлікт соціальних принципів августиніанізму, який бачить людину як істоту злу і таку, що вимагає тотального контролю і подавлення та пелагіанізму, який малює людину доброю по своїй натурі і такою, що не вимагає нагляду і притиснення; etc. На превеликий жаль, Берджес зав’язав проблеми у надто тугий вузол, розплутати який виявилось не під силу його обмеженому католицькому світобаченню.
Повернімось до кіно, адже, як не парадоксально звучить, всесвітню славу Антоні Берджесу приніс саме фільм Стенлі Кубрика. Успіх фільму пояснюється не лише ідеальною візуальною постановкою, яка робить його ніби сном наяву. Для вибуху потрібний був напалм. І напалмом став Малькольм МакДауел в ролі головоріза Алекса. Саме він озвучив книжний сленг Берджеса і довів, що “мова племені мумба-юмба” може таки існувати. Вже було сказано, що Кубрик зменшив дозу серйозності книжного “Помаранча”. Персонажі-жертви роману, яким можна було співчувати, перетворились у фільмі майже на манекенів, які зносять побої так, ніби їм за це заплатили та ще й пообіцяли страховку. Крім того, на їх роль взяли несимпатичних акторів і наділили їх зверхністю і снобізмом вищих класів. Відтак, враховуючи незрівнянний шарм Алекса, глядач вимушений смакувати сцени насилля і, час від часу, викрикувати: “А ну, вріж цьому виродку!” Невмотивоване насильство під впливом наркотичного молока-плюс виступає не як несвідомий бунт проти байдужого суспільства, а скоріш як якась таємнича алегорія чи ритуал якогось підпільного культу, де ґвалтівник і жертва, так би мовити, “в курсі”, і кожен грає свою роль. Тому й фінальна глава роману, де Алекс вирішив “зав’язати” і завести сім’ю, відсутня у фільмі. Вона явно загрожувала зруйнувати симетричність, циклічність і замкнутість тої темної, відчуженої системи, якій лондонські “кокні”, самі того не відаючи, дали влучну назву “CLOCKWORK ORANGE”.
Lodek-boy (Czervonohrad)

Найвідоміші русизми з жаргону “надцятих” (NATSAT slang)

Bugatty — багатий, “мажор”
Cal — гівно, кал
Chelloveck, veck — чувак
Chepooka — bullshit
Crasting — крадіжка
Creech — крич, галас
Deng — дєньги
Devotchka — дєвучка
Dratsing — драка
Droog — друг
Gloopy — глупий
Goober — губа
Gulliver — голова
Horrorshow — хорошо
Lewdies — люди
Lubbilubbing — секс, “сунь-винь”, in-out-in-out
Malchick — малчік
Millicents — менти
Moloko-plus — молоко з наркотою
Morder — морда
Neezhnies — “нижні”, труси
Oddy knocky — одинокий
Platties — одяг
Pony — понімати
Ptitsa — тьолка
Rassoodock — розум
Razdraz — раздраж, роздратування
Rock, rooker — рука
Scotenna — скотина
Sharries — шари, сідниці
Sloosh, slosshy — слухати
Soomaka — “сумка”, негарна тьолка
Tolchock — удар, “подача”
Veshch — вєщ, наркотік (vellocet, synthemesc, drencrom)
Viddy — бачити
Yahma — очко



8 комментариев

  • maksus:

    отличная книга,отличный фильм !!! меня в свое время впечатлило :) ))

  • питон:

    2 афтор:
    …а нибуду ничо писать, я с. и с.!

  • bip:

    2Maxus: а у тебя есть книга?

  • maksus:

    не-а… ушла в фонд неимущих города-героя 4ркассы

  • maksus:

    а вообще-то четкая была книженция… там кроме апельсина еще была»пролетая над гнездом кукушки» кена кизи

  • aaa:

    dsgsdgsdfgdgdfgdfg
    dgdg

  • wladimir lena:

    Очень сильная книга и довольно сильный фильм! Это было послание обществу только общество его до сих пор не поняло! А те хто поняли находятся в оппозиции! Склонность к насилию и деструктивным действиям лежит в основе природы человека и ничего с этим не поделаешь! Как бы мы не пыжились казатся «цивилизованными людьми» мы остаемся Ж?ВОТНЫМ?! Такова наша природа! Ницше писал «человек это животное с красными щеками!» и я с этим абсолютно согласен! «Мы ненависники. Мы ненавидим все что нас окружает.(с)». Это не фашизм! Это понимание истиной природы человека! Мы все животные по натуре и мы не должны этого стыдится ибо глупо обезьяне стыдится того что оно обезьяна а тигру того что он тигр! Здоровый человек антисоциален так как приспособится к «обществу» больному неврозом (синдромом отнятия те подавления и замещения своих первичных позывов) может только тот кто этим неврозом от него заразился! Здоровый человек (свободный!) человек ЗЛОЙ, Х?ЩНЫЙ! Агрессия есть основопологающая черта жаждущего жизни индивида! Деструктивные действия в любом направлении оправдывают сами себя ибо ФАКТ СУЩЕСТВОВАН?Я ДОКАЗЫВАЕТ ПРАВО НА СУЩЕСТВОВАН?Е! Нельзя отвергать что либо только на основе личной неприязни ибо ваша неприязнь может быть вызвана всего лишь вашим невежеством!

  • wladimir lena:

    Я значит тут теперь буду вести свой дневник тоже. Вы не против я надеюсь? ?так, сижу один в квартире, качаю порно. Болит голова от гипертонии, глаза от копмьютера и ххх от порно. Надеваю штаны и выхожу из сети. Всем спасибо.

Добавить комментарий